19 лютого 2021 року об 11 год. на Алеї Героїв Небесної Сотні восьмий раз відбудеться тиха акція «Ангели пам’яті», приурочена загиблим Героям Небесної Сотні.
Анжеліка Рудницька презентує новий трек «Війна»
Додано11.10.2018
Пісня «Війна» народилася ще рік тому з реальної історії кохання українського військового та вчительки з прифронтової території, що надихнула поета, композитора, народного артиста України Анатолія Матвійчука. Концертна прем‘єра пісні у виконанні відомої української співачки і волонтерки Анжеліки Рудницької відбулася нещодавно у Національному палаці «Україна» на ювілейному вечорі автора.
- Це пісня зрозуміла, болюча і щаслива водночас, - ділиться враженнями співачка. - Подібні історії за час війни я чула багато разів. Бо війна - це не лише зброя, кров, страждання, втрати, водночас це час співчуття, жертовності, високого духу, любові. Наша історія - зі щасливими фіналом. І я дуже хочу, щоб таких фіналів буде якомога більше, щоб наші чоловіки поверталися додому, щоб народжувалися діти. Бо життя завжди перемагає смерть, а любов, я впевнена, переможе війну. Тому я (на свій страх і ризик потрапити у немилість до автора) змінила фінал пісні. - Анатолій Матвійчук: «Я отримав задоволення від співпраці. Анжеліка не просто вивчила і проспівала пісню, вона пережила її по-своєму, додала свого бачення, зробила її світлішою, жіночною. Це ознака справжньої майстерності». Нагадаємо, що це вже третя пісня Анжеліки про людські історії під час війни. Всі вони - проникливі, зворушливі, дуже жіночні і ніжні до беззахисності.
Першою була «Вірю» про жінку, яка чекає коханого з війни. Друга - «Люляй-Люляй, мій синочку» -драматична колискова, присвячена всім, хто віддав життя за Україну. Третій трек «Війна» - чуттєвий, наповнений переживаннями, надією і великою любов‘ю.
Приємного прослуховування! І разом до перемоги!
Слова і музика - Анатолій Матвійчук Аранжувальник - Ярослав Істомін Саундпродюсер- Ігор Добрянський Бек-вокал - Оксана Гуменна Запис і зведення - VG-Studio
ВІЙНА
Моя історія трохи банальна - У чомусь дивна, в чомусь повчальна, Любов - така неземна, нереальна, Зв'язала якось гарячі серця.
Він був звичайний полтавський хлопчина, Прості батьки, універ за плечима. Вона ж дітей малювати учила На тій землі, де війна без кінця.
Приспів:
Війна… В ріднім краю війна. Стрілися він і вона Так випадково. Війна… В тому не їх вина. Що у серцях весна - Чари любові!
Вона жила у шахтарськім містечку, На блокпості він служив недалечко, У вільний час стрибнули у гречку І не було щасливіших від них.
Вона без тями його цілувала, А вечорами портрет малювала, Портрет героя свого малювала І розквітала у мріях своїх.
Приспів:
Та якось раз після бою нічного, Вона весь вечір чекала на нього, З тривожним серцем чекала на нього. Чи він бува не пропав у бою?
А він без тями лежав у палатах - Над ним схилилися люди в халатах. Суворі люди у білих халатах У його ріднім до болю краю.
Війна... війна... Війна... війна...
Любов рятує, любов захищає. Вона невдовзі його розшукає. І посміхнеться вона й заридає Бо їй дістався щасливий білет.
А через місяців сім - неодмінно, Усе складеться у них як повинно - Вона народить герою дитину, І домалює початий портрет.
Приспів:
Війна… В ріднім краю - війна. Стрілися він і вона Не випадково. Любов... В ріднім краю - любов. Все переможе знов Тільки любов!